СЦИНК СИНЬОЯЗИКОВИЙ
BLUE-TONGUED SKINK
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Родина: Сцинкові (Scincidae)
Рід: Tiliqua
Вид: Tiliqua scincoides
Сцинк синьоязиковий поширений у східній, південній і частково північній частинах Австралії, а також на деяких прилеглих островах Індонезії та Нової Гвінеї. Його можна зустріти у саванах, відкритих лісах, чагарникових зонах, на узліссях та навіть у передмістях, де ці тварини часто селяться поблизу людських осель.
У природі сцинки живуть 10–15 років, у неволі — до 20 років і більше за належного догляду. Вага дорослої особини становить до 1 кг. Самці зазвичай трохи більші за самок, але зовні статевий диморфізм виражений слабко. Довжина тіла дорослого сцинка становить 45–60 см, з яких близько половини припадає на хвіст.
Сцинки синьоязикові ведуть переважно наземний спосіб життя, активні вдень. Вони живородні, тобто народжують живих дитинчат — зазвичай від 5 до 15 особин після вагітності, що триває близько трьох місяців. Ці тварини територіальні, однак досить спокійні за характером і при правильному поводженні добре приручаються. Всеїдні. Харчуються комахами, равликами, дрібними хребетними, ягодами, фруктами, овочами, квітами та іншою рослинною їжею.
Рід Tiliqua з’явився на території Австралії понад 20 мільйонів років тому, а сучасні синьоязикові сцинки є нащадками давніх сцинкових ящірок, які пристосувалися до життя в посушливих екосистемах.
Синьоязиковий сцинк відомий як символ австралійської дикої природи. Його часто зображують у наукових і популярних публікаціях, а також тримають як декоративну домашню тварину через його спокійну вдачу та цікаву зовнішність.
У науковому світі вид досліджувався з XIX століття, зокрема натуралістом Джоном Вайтом, який вперше його описав у 1790 році.
Згідно з класифікацією Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), має статус “найменшого ризику” (Least Concern). Популяція стабільна, однак місцеві загрози включають знищення середовищ існування та домашніх хижаків (кішок і собак).
5 ЦІКАВИХ ФАКТІВ
- Синій язик сцинка — це засіб захисту: коли він відчуває небезпеку, висовує язик, який лякає хижаків.
- Цей вид може скидати хвіст для відволікання ворога, але відростає він доволі повільно.
- Сцинки синьоязикові часто гріються на сонці, адже як усі плазуни — холоднокровні.
- Завдяки спокійному характеру, цей вид став популярним у тераріумах по всьому світу.
- Вони здатні розпізнавати свого власника та реагувати на голос і запах людини.
