Догляд за хижими тваринами в умовах війни
Проблема утримання небезпечних хижих тварин в Україні була завжди актуальною, а під час широкомасштабного вторгнення стала просто критичною. Київський зоопарк у цьому питанні дотримується принципів комплексності, системності, науковості та тісної співпраці з міжнародною зоопарківською спільнотою. За 2,5 роки війни наш заклад разом із місцевими та європейськими колегами врятував понад 500 тварин, серед яких близько півсотні хижаків від дрібних куниць та фреток – до крокодилів, ведмедів та тигрів.
Власним досвідом діляться фахівці Київського зоопарку, які безпосередньо задіяні у роботі з хижими тваринами:
Директор Київського зоопарку Трантін К.В.
Робота із хижими тваринами – це завжди високий професіоналізм та відповідальність. Але підчас війни ця діяльність перетворюється на надзвичайне фахове мистецтво, вимагаючи знаходити рішення у самих важких ситуаціях за умов обмеженого часу та ресурсів. Адже у будь-якому випадку, якщо хижа тварина виходить за межі місць утримання, наслідком може стати трагедія, як для людей, так і для самої тварини. І безпека має бути не тільки щодо зовнішнього периметру, але й щодо внутрішнього облаштування місць утримання.
Відсутність досвіду роботи у воєнний час та певна самоізоляція української зоопарківської сфери від європейської та світової спільноти обмежують можливості із найбільш ефективного порятунку та якісного утримання тварин. Щодо «псевдо-зоологічних» організацій, типу звіринців, самовільних притулків та контактних зоо, то тут до самоізольованості додається відсутність необхідної фаховості, що у сумі призводить до постійної небезпеки для людей та біди для диких тварин. Тому, на жаль, за 2,5 роки війни ми бачили велику кількість фізично та психологічно травмованих хижих тварин внаслідок неправильного транспортування, невмілого обслуговування, некоректної реабілітації, невідповідних вольєрів тощо. Сумним але закономірним результатом за надзвичайних умов став і різкий ріст необлікованих та покинутих хижих тварин у неволі та напіввільних умовах. Всі ці тварини потребують допомоги – евакуації, транспортування, лікування, реабілітації, соціалізації тощо.
Утримання хижих тварин в умовах війни – це винятковий виклик для всієї сфери української зоопарківської справи, подібного до якого на цих теренах не було з 40-х років ХХ століття. І вирішувати його можна лише трьома шляхами:
- Звертаючись до об’єднаного досвіду Європейської асоціації зоопарків та акваріумів (ЄАЗА), який включає в себе практики, перевірені як Другою Світовою війною, так і сучасними балканськими та близькосхідними війнами.
- Піднімаючи хоч і не такий сучасний, але достатньо корисний архівний досвід власного зоопарку буремного ХХ століття.
- Або третій варіант – винаходячи свій містечковий велосипед, що окрім правильних рішень містить цілий ряд помилок і забобонів та суб’єктивних оцінок, пов’язаних із обмеженістю досвіду, відсутністю системного аналізу та регламентації.
Який спосіб обрати, кожний заклад вирішує самостійно. Для себе ми визначили перший та другий варіанти у якості пріоритетів, відмовившись від бігу по граблях все нових і нових небезпечних помилок.
А з власної практики, можу впевнено наголосити, що тільки міжнародний досвід у постійному діалозі та навчанні наших фахівців може забезпечити якісну та безпечну роботу з хижаками, рівно як і з іншими дикими тваринами. І порятунок окремих тварин, і збереження біорізноманіття України потребують сучасних знань та міжнародного співробітництва!
Головний зоолог Київського зоопарку Шквиря М.Г.
За довгу історію утримання хижаків в зоологічних парках було накопичено та систематизовано величезний досвід. Цей досвід запропоновано в Рекомендаціях ЄАЗА та інших професійних асоціаціях зоопарків щодо кожної таксономічної групи чи окремого таксону. А також глобально покладено в основну Директиви з регулювання діяльності зоологічних парків та умов утримання диких тварин на рівні Європейського Союзу, що була прийнята Україною за базисний вектор адаптації національного законодавства в сфері утримання диких тварин в неволі. Будь який сучасний зоопарк вже давно перейшов від рівня горизонтального обміну практичним досвідом між співробітниками місцевих зоопарків на комплексну систему підвищення кваліфікації. Ця система передбачає:
- вивчення вже систематизованих і верифікованих компетентних посібників-керівництв щодо утримання тварин;
- навчання персоналу закладу;
- адаптація професійного досвіду до місцевих умов та технічних можливостей;
- аналіз ефективності застосування рекомендацій і додаткові наукові дослідження;
- і тільки на фінальному етапі розробка власних рекомендацій на базі ретельних досліджень, протоколів, цифр – тобто фактажу.
Без використання верифікованого спеціалістами досвіду місцевий зоопарк назавжди приречений по колу здобувати розрізнені знання і передавати їх вузькому колу колег без розуміння системи та справжнього рівня ефективності цих знань.
Київський зоологічний парк прагне імплементувати знання та досвід, доступ до яких надає ЄАЗА. І хоча ми не виключаємо і не ігноруємо важливість горизонтальної комунікації між співробітниками, що обмінюються фрагментарним досвідом, ми підкреслюємо важливість застосовувати ці знання лише в рамках комплексного підходу, який можливий тільки в світовому експертному середовищі.
Утримання великих хижаків має забезпечувати високі стандарти за такими окремими напрямами, як:
- благополуччя, здоров’я та санітарна безпека;
- забезпечення відповідного простору, грамотної соціалізації та стимуляції природної активності;
- розробки відповідних раціонів, що покривають біологічні та поведінкові потреби видів;
- розмноження в рамках племінних програм з урахуванням генетичних характеристик, стану здоров’я та потреб загальноєвропейської популяції в неволі;
- забезпечення високих стандартів безпеки для тварин, персоналу та відвідувачів;
- підтримання природоохоронної складової при створенні експозицій та прийнятті рішень про утримання чи розмноження великих хижаків.
Великі хижаки – надзвичайно складна група для утримання через високі когнітивні здібності, складну стратегію харчування, мобільність соціальної структури угруповань та небезпеку для людини. Високий рівень благополуччя утримання великих хижаків слугує рівнем компетентності зоологічних парків.
Багато видів великих хижаків знаходяться під загрозою зникнення в дикій природі. В той же час це не ті види, для відновлення популяцій яких можливе розмноження в зоопарках з метою прямого випуску через їхню небезпеку для людей і надто високі вимоги до навчання молодняку. Тому утримання, а тим більш розмноження має відбуватись лише в зоопарках, що співпрацюють на загальносвітовому рівні з метою наповнення біобанку, компетентної роботи з генетичним різноманіттям конкретних популяцій, в рамках проектів наукових досліджень тощо.
Просто утримання різноманітного ряду хижаків в збіднених умовах та обмін незначним практичним досвідом між місцевими зоопарками, не залученими в загальноєвропейську та світову наукову роботу, має дуже низьку наукову, природоохоронну та практичну цінність.
- Caring For Wildlife: The World Zoo and Aquarium Animal Welfare Strategy (2015) https://www.waza.org/priorities/animal-welfare/animal-welfare-strategies/ [accessed 8 May 2019].
- Mellor, D.J., and Beausoleil, N.J. (2015) Extending the ‘Five Domains’ model for animal welfare assessment to incorporate positive welfare states. Animal Welfare 24:241-253.
https://www.eaza.net/about-us/areas-of-activity/animal-welfare/#AWAL
Провідний біолог Київського зоопарку Качан Т.Г.
Оскільки тема утримання хижих тварин достатньо широка, зосереджусь на її частині – утриманні котячих.
Ставлення до зоопарків у суспільстві залежить від того, чи зможуть вони надавати переконливі моральні виправдання утриманню тварин у неволі. Негуманне поводження з тваринами під час утримання в неволі хвилює людей дуже давно. Ще в 1926 р. було створено UFAW – The Universities Federation for Animal Welfare, що опікується питаннями благополуччя тварин. Видаються книжки та журнали (Animal Welfare; Applied Animal Behaviour Science; Applied Animal Welfare Science; Veterinary Behavior; Zoo Biology та ін.), присвячені цим проблемам, проводяться конференції. EAZA публікує через свої сервіси, рекомендації з утримання, харчування, благополуччя тварин, наукової та просвітницької діяльності зоопарків та акваріумів.
Зоопарки зобов’язані створювати для тварин відповідні умови утримання, що задовольняють їхні фізичні, фізіологічні та психологічні потреби. Необхідний рівень благополуччя досягається завдяки:
- сучасному комплексному підходу до оцінки благополуччя;
- встановленню між тваринами і кіперами доброзичливих взаємовідносин, що включають елементи тренінгу;
- постійному моніторингу стану та поведінки тварин.
Оцінка благополуччя має бути комплексною, науково обґрунтованою і базуватися на:
- знанні фізіології та природної поведінки виду в природних умовах існування;
- оцінці фізичного і психічного стану тварин, яка має проводитися одночасно за кількома параметрами: рівнем захворюваності, імунним статусом, показниками стресу, рефлексами, репродуктивними успіхами, включно з вигодовуванням дитинчат, поведінковими показниками;
- результатах і висновках методичних, регулярних і тривалих спостережень за особиною, чиє благополуччя визначається;
- наукових дослідженнях у галузі благополуччя тварин;
- використання досвіду фахівців інших зоопарків.
Жорстких критеріїв експонування котячих не існує, і побудова експозицій на жаль залежить від наявних можливостей, клімату та поглядів самої установи. Але необхідно пам’ятати, що благополуччя тварин має враховуватися і закладатися ще на стадії проектування та облаштування вольєр. Часто буває, що зайва складність дизайну і конструкцій ведуть до непривабливості вольєрів, незручностях у роботі персоналу та можуть спричинити проблеми у тварин.
У сучасних зоопарках утримання тварин у невеликих клітках без об’єктивних причин (наприклад, карантинування, необхідність за ветеринарними показаннями) не вважається гуманним.
Натомість застосовується утримання у вольєрах, що представляють ділянку природного або штучного ландшафту, обгороджених ровами або огорожею. Вольєри, обгороджені ровами з точки зору у використання простору не можна вважати вдалими, оскільки водну поверхню активно використовують переважно тигри та ягуари. До того ж якщо оглядові майданчики для відвідувачів у таких вольєрах розташовані зверху, то це не сприятливо відбивається на психічному самопочутті тварин. Застосування електричної огорожі в нашій країні за поточних умов не дуже перспективно за можливої відсутності електроенергії. Найбільш сприятливими і більш вдалими з погляду благополуччя тварин можна вважати дуже прості за влаштуванням експозиції: це відносно великі зовнішні вольєри з ґрунтом, природною рослинністю і водоймами, з утепленими будиночками для холодостійких, і з досить просторими внутрішніми приміщеннями з добре структурованим простором для теплолюбних котів. Незалежно від того, який тип споруд використовується, їхній дизайн не повинен допускати ситуацій, за яких тварину неможливо буде повністю бачити і контролювати. Як матеріал для огорож зазвичай використовують решітку, сітку або скло. З точки зору благополуччя тварин найкращий варіант – огорожа зі скла (з цього приводу є багато рекомендацій практично для кожного виду).
Кішки в таких вольєрах більше часу проводять на експозиції і демонструють більш природну поведінку.
Для стимуляції у тварин різноманітних форм поведінки потрібно не тільки забезпечити їх вольєрами адекватних розмірів і відповідного дизайну, а й проводити додаткову роботу зі збагачення середовища. Роблячи регулярні зміни у вольєрі котів і надаючи їм предмети для ігор, ми сприяємо як підвищенню рівня активності тварини, забезпечуючи її більш стимулюючою обстановкою, так і тренуємо їхню здатність пристосовуватися до можливих необхідних змін, підтримуємо їхню мисливську поведінку.
Хоча в природі котячі, крім гепардів і левів, не утворюють соціальних груп, у неволі багато видів нерідко утримуються парами або групами. Таке утримання групами може стати для тварин як способом підвищення благополуччя, так і джерелом хронічного стресу. У дослідженнях Mellen, J. D зі співавторами (1998) було показано, що для таких традиційно поодиноких видів, як дрібні котячі, утримання в групах по двоє призводить до збільшення рухової та дослідницької активності і зниження у них рівня патологічної поведінки (зокрема пейсингу). Але при утриманні по троє у них відзначалося зниження всіх видів активності, і розмноження виходило з меншою ймовірністю, ніж у кішок у групах по двоє. Водночас необхідно пам’ятати, що безсистемне розмноження завдає шкоди популяціям видів, що утримуються в неволі. Утримання в групі вимагає грамотного підходу і постійного моніторингу стану тварин.
Вольєри сучасного типу мають достатньо великі розміри і складний устрій, тож працювати з тваринами можна тільки на підставі добрих стосунків з використанням елементів тренінгу із позитивним підкріпленням.
